Гонартроз — остеоартроз колінного суглоба: симптоми та лікування

Біль у коліні під час ходьби, скутість після відпочинку, труднощі на сходах — так остеоартроз поступово змінює звичне життя. В основі захворювання лежить пошкодження суглобового хряща, але з часом зміни охоплюють й інші структури коліна.

Лікування допомагає зменшити біль і покращити рухливість. Вибір між фізичною терапією, медикаментами та операцією залежить від стану суглоба, результатів попереднього лікування й того, наскільки коліно обмежує вашу активність.

Що відбувається в суглобі

Колінний суглоб утворюють стегнова кістка, великогомілкова кістка та надколінок — кісточка на передній поверхні коліна. Суглобові поверхні вкриті гладеньким хрящем, який забезпечує їхнє ковзання під час руху.

Між стегновою та великогомілковою кістками розташовані меніски — хрящові структури, що допомагають розподіляти навантаження. Зв’язки стабілізують коліно, а м’язи забезпечують рух і контроль положення ноги.

Будова здорового коліна: суглобовий хрящ, меніски та зв’язки працюють разом, забезпечуючи рухливість і стабільність.

При гонартрозі хрящ поступово пошкоджується та втрачається. У суглобі можуть виникати запалення й випіт — накопичення надлишкової рідини, через яке коліно набрякає.

Змінюється і кістка: під хрящем вона ущільнюється, а по краях суглобових поверхонь утворюються остеофіти — кісткові розростання. За вираженого ураження зменшується обсяг рухів і може змінюватися форма коліна.

Здорове коліно — суглобові поверхні вкриті хрящем. Гонартроз — хрящ пошкоджений, суглобова щілина звужена, по краях з’являються кісткові розростання.

Одне коліно — три відділи. Артроз може уражати внутрішній або зовнішній відділ між стегновою та великогомілковою кістками, а також ділянку між надколінком і стегновою кісткою. Останню називають пателофеморальним відділом. Розташування змін впливає на симптоми та вибір лікування.

Чому розвивається гонартроз

У різних пацієнтів захворювання розвивається за різних обставин. Значення мають вік, перенесені травми, стан менісків, особливості будови коліна та розподіл навантаження між його відділами.

Структурні причини

• Наслідки травм. Переломи та травми, що пошкоджують суглобову поверхню, можуть призводити до посттравматичного остеоартрозу.
• Пошкодження або втрата частини меніска. Коли меніск гірше розподіляє навантаження, змінюються умови роботи суглобового хряща.
• Порушення осі ноги. При О-подібному положенні навантаження більше зміщується на внутрішній відділ коліна, при Х-подібному — на зовнішній.
• Особливості будови та нестабільність надколінка. Вони можуть порушувати його рух відносно стегнової кістки й сприяти ураженню пателофеморального відділу.
• Перенесений остеонекроз виростка стегнової кістки. Порушення кровопостачання ділянки кістки під хрящем (аваскулярний некроз) може призвести до її руйнування та вторинних змін суглобової поверхні.
• Ревматоїдний артрит. Тривале запалення суглоба може пошкоджувати хрящ і кістку. Таке ураження має запальне походження, тому його важливо відрізняти від первинного остеоартрозу під час вибору лікування.

На що можна вплинути

Маса тіла, сила м’язів і характер активності — важливі складові плану лікування. Якщо є надлишкова вага, її зниження може полегшувати симптоми. Вправи допомагають підтримувати м’язи, а зміна навантажень — зменшувати провокування болю.

Особливо важлива робота чотириголового м’яза стегна, який розгинає коліно. При ураженні суглоба між надколінком і стегновою кісткою також враховують силу сідничних м’язів та м’язів, що контролюють положення стегна.

Що враховують, але не можуть змінити

З віком ризик остеоартрозу зростає, а м’язова сила може знижуватися. Перенесені травми й операції також залишаються частиною історії суглоба.

Проте сам вік або факт давньої травми не визначають потребу в операції. Для цього оцінюють теперішній стан коліна та ваші скарги.

Симптоми: як гонартроз проявляється в повсякденному житті

Типова скарга — біль у коліні під час навантаження. Спочатку він може заважати лише на сходах або під час тривалої ходьби, згодом — обмежувати звичайні побутові справи.

• Біль при ходьбі та стоянні. Доводиться скорочувати прогулянки, частіше зупинятися або шукати можливість сісти.
• Стартовий біль і скутість. Перші кроки після відпочинку чи підйому з ліжка даються важче.
• Труднощі на сходах. Особливо характерні при ураженні ділянки між надколінком і стегновою кісткою.
• Набряк. Коліно може збільшуватися в об’ємі через накопичення рідини.
• Обмеження рухів. Стає складніше повністю зігнути або розігнути ногу, підвестися зі стільця.
• Відчуття нестабільності. Коліно може здаватися ненадійним під час опори.
• Хрускіт або відчуття клацання при русі. Їх оцінюють разом з болем та іншими симптомами.
• Зміна форми кінцівки. Може поступово посилюватися О-подібна або Х-подібна деформація.

Біль буває з внутрішнього боку коліна, із зовнішнього або спереду — навколо надколінка. Іноді він поширюється нижче коліна, на проксимальний відділ гомілки — її верхню частину, найближчу до суглоба. Проте лише за місцем болю встановити діагноз неможливо.

Типові зони болю при гонартрозі: внутрішня, зовнішня та передня поверхні коліна з можливим поширенням на проксимальний відділ гомілки. Локалізація допомагає спрямувати огляд, але потребує зіставлення з іншими даними.

Нічний біль не визначає стадію сам по собі. Він може бути пов’язаний із синовітом — запаленням внутрішньої оболонки суглоба — та накопиченням рідини. Важливо з’ясувати причину болю, а не робити висновок про необхідність операції лише за цією ознакою.

Коли не варто відкладати консультацію

Зверніться до ортопеда, якщо:

• біль змушує відмовлятися від звичних прогулянок, роботи або домашніх справ;
• стає важче долати сходи чи вставати зі стільця;
• коліно регулярно набрякає;
• біль порушує сон;
• зменшується здатність зігнути або повністю розігнути ногу;
• посилюються деформація чи відчуття нестійкості;
• попереднє лікування вже не забезпечує прийнятного полегшення.

На консультації важливо визначити джерело болю та обговорити наступний крок лікування. Потребу в операції оцінюють індивідуально.

Діагностика: огляд і правильно виконані знімки

Скарги, результати огляду та рентгенограми оцінюють разом. Це дозволяє зрозуміти, які відділи коліна уражені та наскільки знайдені зміни пояснюють ваші симптоми.

Розмова й огляд

Лікар уточнює, коли виникає біль, що його посилює, які навантаження стали недоступними та яке лікування вже проводилося. Важливо повідомити про попередні травми, операції й ін’єкції в суглоб.

Під час огляду оцінюють:

• ходу та вісь ноги;
• набряк і болючі ділянки;
• можливість згинання та розгинання;
• стабільність зв’язок;
• стан м’язів і рух надколінка.

За потреби перевіряють кульшовий суглоб, хребет та інші можливі джерела болю. Не кожен біль у ділянці коліна спричинений саме гонартрозом.

Рентгенографія

Для оцінювання суглобової щілини особливо важливі знімки під навантаженням — у положенні стоячи. На знімках лежачи вираженість звуження може бути недооцінена.

Лікар оцінює:

• звуження суглобової щілини;
• остеофіти;
• ущільнення кістки під хрящем;
• деформацію та розподіл змін між відділами коліна.

Залежно від завдання використовують пряму й бічну проєкції, знімок для оцінювання надколінка, а також спеціальні знімки зі згинанням коліна. Для планування корекції осі або ендопротезування може знадобитися рентгенограма всієї ноги стоячи.

Чи потрібні МРТ та КТ

МРТ і КТ не є обов’язковими для кожного пацієнта з гонартрозом. Їх призначають, коли необхідно відповісти на конкретне додаткове запитання — наприклад, уточнити іншу причину болю або складну деформацію.

Перелік досліджень визначають після огляду.

Стадії на рентгені: що означає Kellgren–Lawrence

Класифікацію Kellgren–Lawrence використовують для оцінювання рентгенологічної вираженості остеоартрозу. Вона враховує зміни суглобової щілини та кісткові розростання.

За значного руйнування хряща щілина може різко звужуватися, аж до контакту кісткових поверхонь в ураженому відділі. Високі рентгенологічні ступені, зокрема III–IV, враховують під час обговорення ендопротезування.

Справжні рентгенограми: вгорі — гонартроз, внизу — норма. Рентгенограми: J. Lengerke, Praxis Dr. Jochen Lengerke. Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0 DE. Оригінальний файл збережено без змін.

Що показано на знімках:

• Верхній знімок — гонартроз. Виразне звуження суглобової щілини у зовнішньому відділі коліна та крайові кісткові розростання.
• Нижній знімок — нормальний суглоб. Приклад збереженої суглобової щілини.

Оперують за сукупністю показань. Вираженість змін на знімку не завжди відповідає силі болю. Рішення про операцію залежить також від рухливості, повсякденних обмежень і результатів лікування без операції.

Лікування гонартрозу без операції

Мета консервативного лікування — зменшити біль, підтримати рухливість і покращити повсякденну активність. У частини пацієнтів воно дозволяє відкласти або уникнути операції.

План складається з кількох заходів. Їхню користь оцінюють за практичними змінами: чи легше ходити, вставати, долати сходи та виконувати звичні справи.

Рух і фізична терапія

Вправи спрямовують на зміцнення м’язів, підтримання обсягу рухів та покращення контролю ноги. Значення мають не лише м’язи стегна, а й сідничні м’язи.

Програму підбирають відповідно до болю, рухливості та фізичних можливостей. При пателофеморальному артрозі серед варіантів активності розглядають велосипед і вправи у воді.

Завдання — знайти посильне навантаження, яке ви зможете виконувати регулярно.

Контроль маси тіла

Якщо є надлишкова вага, її зниження входить до консервативного лікування. Воно може допомогти полегшити симптоми й доповнює роботу над силою м’язів та рухливістю.

Мету визначають індивідуально, з урахуванням загального стану здоров’я.

Корекція активності

Варто визначити, які саме рухи провокують біль, і змінити їхню інтенсивність або обсяг. Наприклад, при ураженні ділянки надколінка симптоми можуть посилювати біг, присідання та часте подолання сходів.

Корекцію навантаження поєднують із вправами, що підтримують функцію коліна.

Медикаменти

Для контролю болю та запалення можуть застосовуватися нестероїдні протизапальні засоби — НПЗЗ. Вибір препарату залежить від супутніх захворювань і ліків, які ви вже приймаєте.

Знеболення допомагає контролювати симптоми, але не замінює фізичну терапію та оцінювання причини погіршення.

Внутрішньосуглобові ін’єкції кортикостероїдів

При синовіті лікар може розглянути ін’єкцію кортикостероїду для зменшення запалення. Таке рішення приймають після оцінювання стану суглоба та подальшого плану лікування.

Якщо обговорюється ендопротезування, обов’язково повідомте дату останньої ін’єкції. Введення кортикостероїду протягом трьох місяців перед операцією пов’язували з підвищеним ризиком інфекційних ускладнень.

PRP-терапія — плазма, збагачена тромбоцитами

PRP, або ПРП, отримують із власної крові пацієнта. Після забору кров обробляють у центрифузі та відокремлюють плазму з підвищеною концентрацією тромбоцитів. Вони містять фактори росту та інші сигнальні молекули.

PRP може розглядатися для зменшення болю та покращення функції коліна, зокрема при легкому й помірному гонартрозі. Окремі рандомізовані дослідження показали поліпшення порівняно з ін’єкціями фізіологічного розчину.

Можливе полегшення симптомів не означає відновлення втраченого хряща. Склад PRP та схеми введення відрізняються, тому очікувану користь обговорюють для конкретного пацієнта й конкретного протоколу.

PRP-терапія: підготовка плазми з крові пацієнта після центрифугування.

Зразки крові після центрифугування.

Підготовка плазми для PRP.

Super PRP — поєднання PRP з гіалуроновою кислотою

У цьому матеріалі назва Super PRP означає лікування, яке поєднує власну плазму, збагачену тромбоцитами, та препарат гіалуронової кислоти. У наукових публікаціях таку комбінацію позначають як PRP + HA. Її досліджують, щоб з’ясувати, чи дає поєднання біологічних компонентів PRP та в’язкоеластичних властивостей гіалуронової кислоти додаткове полегшення симптомів.

Дані обнадійливі, але не однозначні. У дослідженні 2026 року комбінація дала кращий результат щодо болю при ходьбі через шість місяців порівняно з одним із препаратів гіалуронової кислоти.

Назва «Super» не означає гарантовано сильнішого ефекту. Вибір комбінації потребує обговорення її можливої користі, вартості та альтернатив: результати одного складу й протоколу не можна автоматично переносити на всі варіанти PRP + HA.

Внутрішньосуглобові ін’єкції гіалуронової кислоти

Гіалуронова кислота є складовою синовіальної рідини та бере участь у забезпеченні її в’язкоеластичних властивостей — здатності змащувати суглобові поверхні й працювати під навантаженням. Введення її препаратів у суглоб називають віскосуплементацією.

Це варіант симптоматичного лікування. Наведені дослідження не дають підстав обіцяти, що ін’єкція відновить зруйнований хрящ або усуне потребу в ендопротезуванні. Препарат і доцільність його застосування обговорюють індивідуально.

Гіалуронова кислота: підготовка до ін’єкції в колінний суглоб та ультразвуковий огляд коліна.

Підготовка до внутрішньосуглобової ін’єкції.

Ультразвуковий огляд колінного суглоба.

SVF — стромально-васкулярна фракція жирової тканини

SVF отримують із власної жирової тканини пацієнта. Для цього потрібен її забір шляхом ліпоаспірації, після чого матеріал обробляють і виділяють клітинну фракцію. Вона містить різні типи клітин, зокрема стромальні; це не готовий хрящ для заміщення пошкодженої поверхні.

SVF: забір підшкірної жирової тканини, виділення клітинної фракції та її введення в колінний суглоб.

BMAC — концентрат аспірату кісткового мозку

BMAC отримують із кісткового мозку, який забирають пункцією, зазвичай із клубової кістки таза. Після концентрування матеріал вводять у суглоб. Отже, процедура передбачає окремий забір тканини, а не лише ін’єкцію в коліно.

Ортези

У певних ситуаціях, зокрема при пателофеморальному артрозі, ортез може доповнювати консервативне лікування. Його доцільність визначають за конкретною проблемою та реакцією на використання.

Коли потрібна операція

Операцію розглядають, якщо біль і порушення функції суттєво обмежують життя, а консервативне лікування не дає достатнього результату.

Під час вибору втручання враховують, які відділи коліна уражені, стан зв’язок, вісь ноги, рухливість і ваші очікування.

Коригувальна остеотомія

Остеотомія — це операція, під час якої змінюють положення кістки, щоб скоригувати вісь ноги та розвантажити уражену ділянку суглоба.

Такий підхід може розглядатися у відібраних пацієнтів із порушенням осі кінцівки. Його мета — перерозподілити навантаження та зберегти власний суглоб.

Часткове ендопротезування

Якщо виражений артроз обмежений одним внутрішнім або зовнішнім відділом коліна, може бути можливим одновиросткове ендопротезування — заміна лише ураженої частини суглоба.

Для цього важливі функціональний стан зв’язок, характер деформації та збереженість інших відділів. Часткова заміна підходить не кожному пацієнтові; з часом артроз може прогресувати в інших ділянках коліна.

При ізольованому тяжкому ураженні між надколінком і стегновою кісткою окремо розглядають пателофеморальне ендопротезування. Воно також потребує ретельного відбору.

Часткове ендопротезування: приклад заміни внутрішнього відділу коліна зі збереженням зовнішнього відділу.

Тотальне ендопротезування колінного суглоба

При вираженому ураженні може бути показана тотальна заміна суглобових поверхонь. Пошкоджені поверхні стегнової та великогомілкової кісток замінюють компонентами ендопротеза, між якими працює поліетиленовий вкладиш.

Мета операції — зменшити біль і покращити функцію коліна. Конструкцію імпланта та спосіб його фіксації обирають відповідно до стану кістки, зв’язок і особливостей суглоба.

Medacta GMK Sphere

Стегновий компонент

Поліетиленовий вкладиш

Великогомілковий компонент

Основні компоненти колінного ендопротеза: стегновий компонент, великогомілковий компонент та поліетиленовий вкладиш між ними. На зображеннях — GMK Sphere. Оригінальні зображення: © Medacta International.

Підготовка й безпека лікування

До операції оцінюють супутні захворювання, ліки, стан шкіри, харчування та фактори ризику ускладнень. За потреби коригують анемію, контроль цукрового діабету й інші порушення.

План лікування включає:

• індивідуальний вибір анестезії та знеболення;
• профілактику інфекції;
• заходи для зменшення крововтрати;
• профілактику тромбозів;
• ранню мобілізацію та фізичну терапію.

Перед втручанням обговорюють можливі ризики: інфекцію, тромбоз, кровотечу, скутість, збереження болю та інші ускладнення. Пояснення ризиків і способів їх зменшення — частина підготовки до усвідомленого рішення.

Рішення про операцію — спільне. Розкажіть, що для вас найважливіше: довше ходити, спати без болю, повернутися до роботи або самостійно виконувати побутові справи. Це допоможе співвіднести можливості лікування з вашими цілями.

Прогноз, відновлення та спосіб життя

Гонартроз — хронічне захворювання. Лікування оцінюють за тим, як змінюються біль, рухливість і здатність жити звичним життям.

Після ендопротезування більшість пацієнтів отримують полегшення та покращення функції. Водночас частина людей має залишковий біль або певні обмеження, тому очікуваний результат обговорюють до операції.

Як проходить відновлення після ендопротезування

Реабілітація передбачає ранній початок рухів і ходьби, щойно це дозволяє стан пацієнта. Знеболення допомагає брати участь у заняттях.

Поступово відпрацьовують згинання й розгинання коліна, зміцнюють м’язи, тренують рівновагу, ходьбу та сходи. Відновлення може проходити вдома, амбулаторно або в реабілітаційному закладі — залежно від потреб і доступної допомоги.

Найбільші зміни часто відбуваються протягом перших шести місяців. Рання ходьба є початком відновлення; повернення сили та звичної витривалості потребує часу.

Що варто підтримувати

• Регулярні вправи за індивідуальною програмою.
• Силу м’язів стегна й таза.
• Ходьбу та поступове збільшення активності.
• Контроль маси тіла.
• Узгоджене повернення до велосипеда, плавання та інших занять.
• Контрольні огляди з оцінюванням болю, рухів і функції.

Що потребує обмеження або окремого обговорення

• Навантаження, які помітно посилюють симптоми.
• Біг, стрибки та інші ударні заняття після ендопротезування.
• Глибокі присідання й робота навколішки.
• Повернення до важкої фізичної праці або інтенсивного спорту.

Допустимий рівень активності залежить від стану коліна, загального здоров’я та попередньої фізичної підготовки.

Ключові висновки

• В основі гонартрозу лежить пошкодження суглобового хряща, але з часом зміни охоплюють й інші структури коліна.
• Діагноз ставлять за скаргами, оглядом і рентгенограмами, виконаними стоячи. МРТ і КТ потрібні не кожному пацієнтові.
• Вираженість змін на знімку не завжди відповідає силі болю: навіть III–IV ступінь за Kellgren–Lawrence не означає, що операція обов’язкова.
• Лікування без операції поєднує рух і фізичну терапію, контроль маси тіла та корекцію активності. Можливе полегшення симптомів після ін’єкцій PRP чи гіалуронової кислоти не означає відновлення втраченого хряща.
• Операцію — остеотомію, часткове або тотальне ендопротезування — розглядають, коли біль суттєво обмежує життя, а лікування без операції не дає достатнього результату.
• Після ендопротезування більшість пацієнтів отримують полегшення та покращення функції, водночас частина людей має залишковий біль або певні обмеження. Найбільші зміни часто відбуваються протягом перших шести місяців.

Часті запитання

Чи можна відновити хрящ при гонартрозі? Суглобовий хрящ має обмежену здатність до відновлення. При поширеному гонартрозі консервативне лікування спрямоване насамперед на біль і функцію. Операції для окремих локальних дефектів хряща мають інші показання й не є універсальним способом лікування артрозу всього коліна.

Чи можна обійтися без операції? Так, у частини пацієнтів фізична терапія, контроль ваги, корекція активності та медикаментозне лікування забезпечують достатнє полегшення. Операцію обговорюють, коли симптоми залишаються неприйнятними та суттєво обмежують життя.

Якщо на рентгені III або IV ступінь, операція обов’язкова? Ні. Рентгенологічні зміни — лише частина оцінювання. Враховують біль, рухливість, повсякденні можливості та результат попереднього лікування.

Чи потрібно одразу робити МРТ? Не обов’язково. Початкову оцінку зазвичай будують на огляді та рентгенографії. МРТ потрібна тоді, коли залишається конкретне запитання, на яке ці методи не відповідають.

Чому лікар перевіряє кульшовий суглоб і спину, якщо болить коліно? Біль у ділянці коліна може мати інше джерело. Перевірка сусідніх суглобів і хребта допомагає зіставити скарги зі знайденими змінами та правильно спрямувати лікування.

Коли можна ходити після ендопротезування? Ходьбу починають рано, відповідно до стану пацієнта та плану хірурга й фізичного терапевта. Конкретний момент початку, допоміжні засоби та допустиме навантаження визначають індивідуально.

Чи буде коліно після операції відчуватися як цілком здорове? Мета ендопротезування — полегшити біль і покращити функцію. Проте відчуття можуть відрізнятися від природного суглоба, а глибоке присідання чи стояння навколішки іноді залишаються складними. Ці очікування варто обговорити до втручання.